Суббота, 22.02.2020, 18:04
Приветствую Вас, Гость | RSS
Меню сайта
Мини-чат
Категории
Наш опрос
Оцените сайт
Всего ответов: 50
Главная » Статьи » Все cтатьи

Рецензія на аніме "Будні старшокласників" (Danshi Koukousei no Nichijou)

Каюсь, більшість часу я не сумую за школою. Це були 12 пекельних років у місці, де я не хотіла бути, у не зручний для мене час, з людьми, які мені не приємні. Але більшість, на те вона і більшість, що не вся. І, живучи повсякденним життям, починаєш мимоволі думати: "Ах, якби ж я поводилася, як Коната! От би повернутись до школи, почати все з початку, а там..." А ще я іноді мрію потрапити до першого класу із запасом знань і досвідом, який маю у свій 21 рік, та зараз не про це. Якщо я і повернусь до школи, то тільки у ролі вчительки, а це вже зовсім інше. От і залишається похилим кобітам повертатись за шкільну парту лише на хвилин 20 (і то у власних фантазіях), і, раптом, БЕНЬК ендінг.

Тому, коли я побачила на торрентах "Будні", я навіть злякалась. Як знак якості стояв написаний капсом шмат тексту "ВІД ТВОРЦІВ ГІНТАМИ!!!". Гінтама ж, у свою чергу, викликала у мене неприязнь через наступне:
  1. Дуже багато серій. 
  2. Дуже велика кількість жартів "для своїх".  
"Своєю" мене і зараз назвати важко, не так вже багато тайтлів я бачила, проте основи знаю, а у ті довоєнні часи оооо.... Отже перший пункт я відкинула одразу. Серій всього 12. Другий відпав сам собою через перші 10 хвилин (не так вже й мало - півсерії) перегляду. Переді мною маялися від неробства троє старшокласників: Тадакуні, Хіденорі та Йосітаке. І, знаєте, давно я так не сміялась. Абсолютно необов’язково передивитись сотні анімешок для розуміння "якого вони взгалі роблять", достатньо мати уявлення про сучасну молодіжну культуру (вибач бабусю, не твій формат).

Якщо вже розбирати детально, то сюжет нічого особливого не подає, типова повсякденність. Цікавинка в тому, як автори над цією типовістю жартують. Зазвичай серія - це набір скетчів без спільного сюжету, спільні тільки персонажі (Azumanga Daioh, Lucky star – все те саме). Головним героєм спочатку позиціонують Тадакуні. Позиціонують аж до кінця першої серії. Далі йому віддається мінімум екранного часу. Хіденорі з першого погляду найвдумливіший, зазвичай головний ініціатор усілякого ідіотизму. І таких прикладів маса. Сценаристи перетворюють і без того смішні та абсурдні сцени із побуту звичайних (японських) школярів а-ля «закадрити теличок», «пограти в приставку», «почитати мангу» у фарс. Це аніме - фактично пародія над пародією на життя старшокласників, яке у свою чергу - пародія на життя доросле. І щоб подужати його - достатньо відсидіти 9 повних класів за партою (або тупо прогулювати, теж незле). Це радує. 

Дзвінка (Nemo)
Категория: Все cтатьи | Добавил: Neko-kun (15.01.2013)
Просмотров: 604 | Теги: Аниме, рецензия | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Авторизация
Поиск
Облако тэгов
Статистика

С нами всего всего: 1
Гости: 1
Пользователи: 0